Мабуть у кожного з вас бував такий час, коли ваша середина розривається на дві частинки.
Одна частинка мене хоче завтра проснутися з посмішкою і показати цьому світові, чого я варта. Не зважати на людей, які мені не подобаються. Жити з надією, що все буде краще.
Друга частинка хоче просто затулитись від усього, що мене оточує. Ні з ким не спілкуватись. Не бачити, не чути. Не відчувати.
Сірість та буденність проти світла та позитиву…
Оставить комментарий
Please log in to leave a comment